Ватикан дозволив відкритим геям ставати священниками

Ватикан відкриває двері, але не до кінця: геї у священстві – крок вперед чи лицемірство?

Відтепер гомосексуальні чоловіки можуть вступати до католицьких семінарій та приймати сан, за умови повного целібату. Тобто, церква визнає їхнє право служити Богу, але водночас наполягає на тому, що будь-які прояви гомосексуальної активності є "порочними за своєю суттю". Більше того, заборонено рукопокладати чоловіків, які "практикують гомосексуальність, виявляють глибоко вкорінені гомосексуальні схильності або підтримують так звану гей-культуру".

Про це пише Reuters.

Виникає логічне запитання: як визначити ці "глибоко вкорінені схильності" та "підтримку гей-культури"? Чи означає це, що кожен кандидат у священники проходитиме ретельну перевірку на "правильність" своїх думок та поведінки? І чи не призведе це до дискримінації та упередженого ставлення?

Згадаймо слова Папи Франциска, який у січні 2023 року заявив, що "гомосексуальність не є злочином". Ця заява стала справжнім проривом, сигналізуючи про можливі зміни у ставленні церкви до ЛГБТ+ спільноти. Однак, нинішнє рішення Ватикану, хоч і є певним кроком вперед, все ж таки залишає багато питань та суперечностей.

З одного боку, можна говорити про певний прогрес. Церква, яка століттями засуджувала гомосексуальність, нарешті визнає право геїв служити Богу. Це може сприяти більшій інклюзивності та толерантності в суспільстві.

З іншого боку, виникає відчуття певної лицемірності. Чому церква дозволяє геям ставати священниками, але водночас продовжує вважати їхню сексуальну орієнтацію "порочною"? Чи не є це подвійними стандартами? І як це вплине на самих геїв-священників, які будуть змушені приховувати свою справжню сутність та жити у постійному страху перед осудом?