У Кривому Розі демонтували пам’ятники Лермонтову та Пушкіну

Пушкін і Лермонтов "поїхали": Кривий Ріг продовжує боротьбу з імперською спадщиною

У Кривому Розі демонтували пам'ятники російським поетам Олександру Пушкіну та Михайлу Лермонтову. Ця подія, здавалося б, мала статися ще вчора, адже вже третій рік триває повномасштабна війна з Росією, яка намагається знищити нашу ідентичність, культуру та мову. Але, як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи.

Про це повідомило місцеве видання «На часі»

Знесення пам'ятників імперським діячам – це не просто акт "ліквідації непотребу", як дехто може подумати. Це важливий крок у процесі деколонізації України, позбавлення від символів, які нав'язували нам чужу історію та культуру протягом століть.

Цікаво, що досі в Кривому Розі залишаються пам'ятники іншим російським діячам, таким як Лев Толстой, воїнам-інтернаціоналістам та знак Юрію Козаченку. Виникає логічне запитання: чому саме Пушкін і Лермонтов стали першими "жертвами" декомунізації? Чи є в цьому якась логіка, чи це просто випадковість?

Можливо, справа в тому, що Пушкін і Лермонтов є символами "золотого віку" російської літератури, і їхні твори досі вивчають у школах. Знесення їхніх пам'ятників – це своєрідний сигнал про те, що Україна більше не хоче бути частиною "русского міра" та його культурного простору.

А може, причина в тому, що Пушкін і Лермонтов були не просто поетами, а й офіцерами російської армії, які брали участь у військових діях проти народів Кавказу? Їхні твори пронизані імперськими ідеями та виправдовують колоніальну політику Росії.

З іншого боку, Лев Толстой – це фігура більш складна та суперечлива. Він був критиком російського самодержавства та закликав до миру та ненасильства. Його твори, такі як "Війна і мир" та "Анна Кареніна", є шедеврами світової літератури. Тож, можливо, саме тому його пам'ятник досі стоїть у Кривому Розі.

Щодо пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам, то тут ситуація ще складніша. З одного боку, це пам'ять про тих, хто загинув в Афганістані та інших "гарячих точках". З іншого боку, це також символ радянської імперської політики, яка призвела до численних жертв.

Знак Юрію Козаченку – це взагалі окрема тема. Козаченко був мером Кривого Рогу, і його діяльність викликає багато суперечок. Одні вважають його ефективним управлінцем, інші – корупціонером. Тож, питання про доцільність збереження його знаку залишається відкритим.

У будь-якому випадку, демонтаж пам'ятників Пушкіну та Лермонтову – це лише перший крок. Процес деколонізації України триватиме, і нам ще належить позбутися багатьох символів імперського минулого.